Як відкрити кавовий бізнес в умовах високої конкуренції — приклад Veterano Coffee

У пошуках себе

Ветеранові АТО Володимиру Шевченку 36 років. Рівно половину свого життя він займається бізнесом. Першу свою справу він відкрив, коли йому було 18.

- Я родом з голодних 90-х. Мій батько був військовим і дитинстві мені довелось багато переїжджати. Коли я подорослішав, зрозумів, що маю утримувати родину. Так і почався мій перший бізнес з торгівлі будівельними матеріалами. Це було перше, що підвернулось мені під руку. Я тоді не задумувався про те, чи подобається це мені. Я просто хотів заробляти гроші.

Перший бізнес Володимира проіснував до 2011 року, саме тоді він закрив свій останній магазин будівельних матеріалів у Києві.

- Я увірвався у бізнес майже не знаючи ринку. В результаті це зіграло зі мною поганий жарт. Я був не готовий до кризи 2008 року, не готовий був до того, що відкрилася така безліч "Епіцентрів", до того, що розвинулися інтернет-продажі — я просто був не готовий до цього.

Справа в тому, що йому не подобався сам бізнес. Відповідно Шевченко не розвивався і не вчився.

Перше, що я радив би своїм побратимам — не займатися тим, що вам не подобається.

Ветеран АТО Володимир Шевченко. Фото: Е. Солдатова

Відразу ж після закриття першого бізнесу Володимир розпочав новий. Однак тепер чоловік вирішив спробувати свої сили у новій царині — у вуличній їжі. Разом з партнерами він відкрив "Козацьку перепічку". Це були кіоски стріт-фастфудів, де смажили пиріжки в олії — пепепічки. Аналог "Київської пепепічки".

- Однак і при відкритті цього бізнесу повторили всі ті помилки, що були з моїм першим бізнесом — ми не вивчили ринок. Виявилось, що ресторанний бізнес — це найскладніший бізнес, складнішого не існує, тому що в рамках одного бізнесу поєднується кілька бізнесів. По-перше, це виробництво продукції. Для нього треба безперебійні поставки, а це логістика. Це друге. Третє — ми постійно розповідаємо про себе зовні та в соціальних мережах. Це реклама. Четверте — дизайн. Якщо ви створите якийсь нецікавий інтер"єр і екстер"єр, навряд чи, хтось до вас піде. Усіма цими процесами треба керувати. Тому це керівництво. Якщо щось одне дасть збій — нічого не вийде, — розповідає Володимир Шевченко, сидячи з стаканчиком чорної кави навпроти вивіски Veterano Coffee у Солом'янському районі столиці.

Війна і зміна парадигм

Вперше повістку Володимир Шевченко отримав у липні 2014 року. Вже наступного дня чоловік пішов у військкомат. Пройшов усі комісії, однак мобілізували його аж у січні 2015 року.

- Так склалось, що в армію я вже прийшов повністю сформованою особистістю. Мені було вже 33 роки тоді. Крім того, до війни я ніколи нікому не підкорявся, оскільки весь час працював лише на себе. До війни я дуже вихвалявся цим, а потім зрозумів, що це моя вада. Я не пропрацював в великій компанії, тому не набув важливого досвіду.

Коли ти працюєш у великій структурі, дещо по-іншому дивишся на людей, на те, як потрібно керувати співробітниками, а в мене цього не було.

Інтер'єр кавярні Veterano Coffee. Фото: Е. Солдатова

На фронті Володимир потрапив у 95-у бригаду. Разом з нею пройшов Авдіївку. На фронті він вперше у житті мусив підпорядковуватись своїм командирам. Як зізнається чоловік, це йому далось досить легко.

- Я розумів необхідність цього підпорядкування — без цього неможлива ефективна структура. Тому я намагався бути гарним солдатом: якщо треба копати — копаємо, треба носити — носимо, треба стріляти — стріляємо, — Володимир допиває перше горнятко кави і замовляє новий напій. Цього разу — каву флет оранж.

При цьому ветеран сумнівається в тому, що війна змінює людей. На його думку, війна підсилює ті риси, що уже є у людини.

Якщо людина була вибита з соціуму, то після того вона буде вибита ще більше. Якщо людина п'є після армії, значить вона пила і до. Армія і війна оголює всі проблеми, які були в людини та в її родині.

І знову все спочатку

Повернувшись з фронту на початку 2016 року, Володимир три місяці пропрацював піцейолою в Veterano Pizza. Як зізнається чоловік, якби я не потрапив на цю кухню, то мабуть повернувся би в армію. Перші кілька місяців його дуже тягнуло назад. Всі, хто пройшов війну, знають це відчуття.

- На війні був дуже крутий драйв — хтось заряджає зброю, хтось лєнти пакує, хтось стріляє, хтось анекдот розповідає. На кухні — все теж саме, тільки не стріляють. Я потрапив майже в армію, тільки в цивільну.

Ідея займатись кавою прийшла до Володимира випадково.

- Якось до мене на роботу в піцерію прийшов мій товариш. Він якраз виграв на аукціоні місце і збирався здавати його в оренду. Я просто зробив йому піцу, вийшов до нього, ми спілкувалися, він їв піцу, я пив каву, і він розповів мені все це. Я в нього запитав — де, що і як, він розповів детальніше. Я зрозумів, що це шанс, я взяв це місце і все.

Розповідати про каву Володмир може годинами. Фото: Е. Солдатова

Свою першу кав'ярню Володимир відкрив 8 серпня 2016 року біля станції метро "Теремки". Це був невеликий стаціонарний кіоск. На її відкриття ветеран витратив 20 тис. грн. Ці гроші пішли на рекламу, першу закупку кавових зерен, а також на обладнання по сигналізації, оскільки маленькі кав"ярні часто грабують.

Кавоварка і кавомолка були надані постачальником кави. Це одна зі схем ведення бізнесу, коли не потрібно купувати кавове обладнання, а можна взяти у постачальника кави в оренду.

Вже через кілька місяців з прибутку першої кав'ярні ветеран відкрив другу. Вона знаходилась на вул. Великій Васильківській біля ресторану Eskak, але приносила дуже мало прибутку. Тоді ж Володимир продав свій мотоцикл і на отримані $4 тис. відкрив ще два об"єкти — на Тарасівській та у студмістечку на Ломоносова. Остання кав'ярня виявилась взагалі провальною. Він її відкрив всередині копі-центру, яким володіє товариш ветерана.

- Я в нього взяв декілька метрів, зробив невеличку кав'ярню всередині, але вона взагалі не пішла. Тому коли відкриваєшся всередині іншого бізнесу, потрібно все дуже добре прораховувати. Людина заходить в копі-центр налаштована щось роздрукувати чи зробити фотографію. Вона зовсім не налаштована на те, щоб пити каву. Вона зайшла, зробила, що потрібно, і вийшла, дуже низька конверсія. Коли знаходишся окремо, то людина знає, навіщо вона йде то тебе. Тому цей досвід я сприймаю, як тренування.

Майже одночасно з відкриттям другої кав"ярні ветеран відмовився від експлуатації військової тематики.

- Не так важливо, як назвати, як важливо, яким змістом наповнюється. Чому ми працюємо під цим брендом Veterano Coffee? Чому я не назвався "Вова-кава" і не розвиваю це бренд? Тому що я хочу якось показати суспільству, що ветеран це не просто. Що це не п'яничка, що пиячить і кидається на всіх, а що це бізнес, який буде, щонайменше не гірший, а у більшості випадків кращий, ніж будь-який інший.

У кав'ярні Veterano Coffee. Фото: Е. Солдатова

Розвиток бізнесу

Нині у Володимира Шевченка уже 8 кав'ярень у різних районах столиці. Нещодавно він зробив майже повну (5 з 8 кав'ярень) модернізацію свого бізнесу.

- Мої перші кіоски були дуже пошарпаними. Тому перше, що я хотів зробити і реалізував нещодавно — це провести ремонт. Нині кожна з них обладнана кондиціонером, сюди можна зайти всередину, сховатись від дощу або від спеки і замовити каву. Крім того, дві кав'ярні ми вже обладнали столиками, де можна сісти і в спокійній обстановці випити кави.

Фото: Е. Солдатова

На ремонт одного об'єкту Володимир витратив від 250 до 300 тис. грн. Ремонт робили ремонт не лише за власні кошти, але й брали позику у фінансовій компанії "ФінСтрім", яка також належить ветеранові Сергієві Позняку.

- Можна розвиватись лише власними силами, однак це було б в 10 разів повільніше. А це не той темп, який мене цікавить. Мені кажуть, що це дуже амбітно.

Однак бізнес — це взагалі про амбітність, без цього немає власної справи.

Але найскладнішим викликом для Володимира виявилось не відкриття нових кав'ярень, а пошук персоналу для них.

- Зараз у мене працює 30 чоловік, планую збільшити персонал до 40. Але не так просто знайти людей, які би вміли розмовляти, а не просто щось робити. Це постійний контакт з людьми, тому дуже емоційно виснажує. Така робота вимагає від людини по-перше, психологічної стійкості, по-друге, вміння спілкуватися. Тому перше, що я роблю на співбесіді — розповідаю про себе, хто я, чому і що я роблю. Це правило гарного тону — розповісти про себе спочатку, а потім починати про щось питати людину. Потім я кажу: "Розповідай щось про себе". Коли людина починає зразу зі старту розповідати "народився, оженився, вчився, був" — підходить.

Якщо людина спочатку не починає говорити відразу, вона так і буде спілкуватися з відвідувачами.

Про конкуренцію і подальші плани розвитку бізнесу

Володимир вже наступного року планує щонайменше удвічі збільшити кількість своїх кав"ярень у столиці, а також відкрити власну школу бариста як для власного персоналу, так і для усіх бажаючих.

- Дуже складно навчити всіх, коли в тебе немає одного місця. Без цього дуже складно все вивести до спільного знаменника. Тому у планах у мене відкриття ще багаторівневої кав"ярні, де всі бажаючі можуть посидіти і випити кави, з'їсти якийсь десерт. В подальшому хотілось би свій повноцінний ресторан.

Ветеран розповідає про плани відкриття нових кав'ярень. Фото: Е. Солдатова

Водночас Володимир і відмічає, що на ринку кави вже є потужні гравці, з якими важко конкурувати, бо в них значно більші фінансові ресурси.

Не пропустите самые важные новости и интересную аналитику. Подпишитесь на muzhzdrav.ru в Telegram

Не пропустите самые важные новости и интересную аналитику. Подпишитесь на muzhzdrav.ru в Telegram

Источник