Крепежи и метизы: производство и поставки
16:07 Завод «ВИБРАТОР» на выставке «Энергетика. Ресурсосбережение»
14:07 Гетероструктурные солнечные ячейки производства «Хевел» для морской солнечной лодки
12:07 «Тамбовэнерго» продолжает реализацию программы по выносу энергообъектов с территории детских учреждений
10:06 Серия источников питания QUINT4 от Phoenix Contact подтвердила соответствие стандарту EN 50121

Соціальний бізнес: вирішення проблем чи сучасний тренд?

17.03.2019 12:38

Соціальний бізнес набуває неабиякої популярності не лише в Україні, а й в світі. І це не новина, адже на кожному кроці ми чуємо про багато проблем, з якими стикається сучасне суспільство, і про необхідність у залученні великого кола стейкхолдерів, які здатні впливати на їх вирішення. Одним з таких і здатен виступати саме бізнес.

Ми звикли до того, що бізнес створюється виключно з метою отримання прибутку, а неприбуткові організації/non-for-profit organizations — для вирішення соціальних проблем. Однак поєднання двох слів — "бізнес" і "соціальний" дійсно має право на існування і здатен на позитивний вплив/impact.

Якщо ви і досі не змогли розібратись, в чому ж суть соціального бізнесу, то досить влучно і просто про нього казав Мухаммад Юнус, який ще в 1980-х створив і очолив GrameenBank (або ж Сільський Банк), що надавав мікрокредити селянам в Бангладеші за мінімальними відсотковими ставками. Його найчастіше називають "батьком" соціального бізнесу, про ідею якого світ почав говорити вже давно, і за яку він ще у 2006 році отримав Нобелівську премію.

Він стверджував, що соціальний бізнес — перш за все бізнес, однак обумовлений конкретною причиною його створення, що полягає у повному вирішенні конкретної соціальної проблеми або у зниженні її негативного впливу на суспільство. На відміну від неприбуткових організацій, будь-яка компанія все одно повинна покривати всі витрати і отримувати прибуток, але в той же час нести важливу місію — наприклад, надаючи свої послуги, щоб позитивно впливати на поліпшення умов життя вразливих верств населення або вирішення екологічної проблеми.

Наразі не лише в Україні, а й в усьому світі існує настільки багато визначень соціального бізнесу, що голова йде обертом. Тому інколи організації, комерційні чи неприбуткові, називають себе соціальними бізнесом. Однак таким насправді не являються, а використовують його як вдалий маркетинговий хід.

Нещодавно, переглядаючи стрічку новин у Facebook, я натрапила на захід-лекцію, який проводився однією з українських громадських організацій. Подія була платною, а в описі було вказано: "Сплачуючи за участь, ви стаєте частиною нашого соціального підприємства, оскільки всі отримані кошти спрямовуються на організаційний розвиток нашої ГО". І тут постає питання.

Чому ГО вирішила, що надавши послуги інформаційного характеру клієнту (до речі, так-так, неприбуткові організації мають право займатись підприємницькою діяльністю, якщо прибутки від неї спрямовуються на виконання статутних цілей) та спрямувавши зароблені кошти на свій же власний розвиток, вона може стверджувати, що вона має відношення до соціального бізнесу?

Можливо, було б ясніше, якби визначення соціального підприємства було затверджено на законодавчому рівні. Однак на даний момент в Україні, не зважаючи на бум таких підприємств, закон про соціальне підприємництво не розроблений. І в суспільстві з приводу цього існує досить багато протирічь, чи необхідно взагалі визнавати соціальний бізнес як окрему форму та надавати йому певні пільги, у зв'язку з тим, що він виконує важливу соціальну місію і намагається врятувати світ. Тим паче, якщо перш за все — це бізнес.

Якщо ж поглянути на тренди соціального бізнесу, що виникає в Україні та які проблеми він намагається вирішити, то ми бачимо, що більшість підприємств спрямовані на працевлаштування людей з інвалідністю. В Україні таких людей понад 2,6 млн, і лише 18% з них є працевлаштованими, тому й не дивно, що це одна з найболючіших проблем. Засновниками соціальних підприємств, що залучають до роботи людей з інвалідністю, найчастіше є люди, яким дійсно найбільше болить — люди, які знають про інвалідність не з розповідей, які особисто з нею стикалися та які самостійно прагнуть знайти стале рішення для поліпшення умов життя для себе або членів своїх родин незалежно від держави або благодійників.

Працюючи на таких підприємствах, люди з інвалідністю можуть випікати кекси, як от у пекарні Good Bread From Good People у Києві та Вінниці, або виготовляти гранолу, як у "Кранчі з любов'ю" у Чернівцях, готувати каву, як у Львові, або приймати на аутссорс послуги контакт-центру для бізнесів, як "Сімка". Таким чином, працюючи на реальних підприємствах, люди з інвалідністю можуть забезпечувати себе та бути повноправними членами суспільства.

Говорячи про тенденції соціального бізнесу у світі, найбільшою проблемою, над якою працюють підприємці, є зменшення негативного впливу на екологію або надання рівних можливостей для вразливих верств суспільства (афроамериканців, людей з інвалідністю, безхатченків, біженців, жертв сексуального насильства тощо).

У списку Forbes 30 under 30: Social Entrepreneurs 2019 молоді люди за допомогою хімічних технологій переробляють пластик на органічні домішки, що потім використовуються у сільському господарстві (BioCollection), або успішно збирають пластикове сміття з океанів, з якого виготовляють браслети (4Ocean), або надають інвестиції для стартапів, що борються із забрудненням води (Sustainable Ocean Alliance), або виготовляють сонячні мікромережі, які можливо відправити у будь-яку точку світу, зібрати за 5 годин самостійно без спеціальних технічних навичок та отримати електроенергію для 5 будинків (BoxPower), або залучають біженців до шиття ковдр, які виготовляються з матеріалу, що піднімає рівень серотоніну у крові і допомагає боротись з депресією (Weighting Comforts).

Источник

Читайте также