Крепежи и метизы: производство и поставки
16:35 Lapp Group представляет новую концепцию ÖLFLEX® CONNECT CHAIN
14:35 Uniel подводит итоги: «Электротехнический форум» ЭТМ в Тюмени
12:35 «Сименс» будет обслуживать оборудование Лукомльской ГРЭС
10:34 ГК «ССТ» — единственный российский производитель скин-систем на территории Российской Федерации

Мрія дитинства. Як ветеран АТО створив майстерню з виробництва подарунків

30.10.2018 19:50

Мрія дитинства. Як ветеран АТО створив майстерню з виробництва подарунків

Вперше про власну справу 29-річний десантник Денис Антіпов задумувався ще п'ять років тому. Однак цим намірам завадив Майдан, а потім агресія Росії на сході.

Після повернення з фронту ветеран знову взявся за власну справу, однак тепер він вирішив зосередитись на виробництві дитячих іграшок з дерева, а також лазерному гравіруванні. У інтерв'ю muzhzdrav.ru він розповів, чому вирішив займатись подарунками для дітей, а також, як планує підкорити Amazon та E-bay.

Дарувати, не вимагаючи нічого взамін

Ще з дитинства я любив дарувати людям подарунки, не чекаючи нічого натомість. Особливо, якщо це щось зроблене власними руками. Захоплювався моделюванням кораблів та літаків.

У шкільні роки мав ще одне хобі — захоплювався історією та культурою Далекого Сходу, Китаю, Японії, Кореї. Коли ж мав обирати, яку мову вивчати в університеті, я обрав корейську, адже історія Кореї дуже нагадує історію України. Обидві країни зазнали поділу, в долю обох країн втручалася Росія.

Двічі мав змогу навчатись у Кореї в університетах, де зумів краще опанувати мову, та на практиці побачити, як впроваджуються сучасні технології, адже Південна Корея один зі світових лідерів на цьому ринку.

Мрія дитинства. Як ветеран АТО створив майстерню з виробництва подарунків

Денис Антіпов розповідає про службу на фронті. Фото: Е. Солдатова

Кілька років ветеран АТО Денис Антіпов навчався в Південній Кореї. Крім власного бізнесу, він ще викладає корейську мову. Фото: Е. Солдатова

Після повернення з навчання я дізнався про 3D принтери, які тоді лише почали з'являтись. Ця технологія настільки захопила мене, що восени 2013 року придбав свій перший 3D принтер та 3D сканер. Він тоді коштував $1,5 тис.

У мене були ідеї розвивати бізнес на цій технології, однак моїм намірам не судилось здійснитись — у листопаді 2013 року почався Майдан.

Перший день ще тоді студентського Євромайдану я пропустив, пішов уже на другий день і брав у ньому участь вже до кінця. Пізніше, у лютому, коли Росія почала окупацію Криму, я був одним з тих, хто був у чергах до Дніпровського військкомату, щоб разом із багатьма іншими потрапити до війська, хоч як аспірант університету я мав бронь від мобілізації.

Моя спеціальність військового перекладача не була потрібна тоді, то мої контактні дані занесли як можливого добровольця до особливого списку, і сказали, що за потреби сконтактують. У 2014 році потрапити на фронт у складі збройних сил не вдалось. Влітку ще раз дізнався, що формується 12 батальйон тероборони Києва, і поїхав, щоб записатися вже у міському військкоматі до нього. Однак там вже були зайняті усі офіцерські посади. Вони потребували технічних спеціалістів та водіїв.

Я запропонував піти водієм, однак мені відмовили, бо це солдатська посада, а не офіцерська.

Тому я вирішив отримати якісь важливі навички для фронту і йти добровольцем уже як спеціаліст. Такою навичкою була розвідка, зокрема аеророзвідка. Адже це є фактично очі військових.

Від друзів я дізнався, що формується 5 БТГр (батальйонно-тактична група) 81-ї десантної бригади. Після зустрічі та розмови з нашим майбутнім командиром батальйону та фактичного формування частини 31 грудня 2014 року я вже офіційно мобілізувався 5 лютого 2015 року та з військового перекладача став десантником.

Але було б помилково очікувати, що ми опинимось на фронті першого ж дня. У січні 2015 року я ще пройшов курси аеророзвідки при Товаристві сприяння оборони України та згодом ще одні курси операторів безпілотних літальних апаратів, які при Могилянці організувала Марія Берлінська, Олексій Цебро, Дмитро Старостін та інші.

Після курсів у лютому 2015 року ми ще проходили навчання на полігоні під Житомиром, де вивчали придбані волонтерами апарати для аеророзвідки. Це був дуже важливий процес бойового злагодження, а також знайомства між собою — нам необхідно було вміти діяти разом у бою.

На війні я вже був з червня 2015 і по квітень 2016 року. Там ми виконували бойові завдання в Донецькій та Луганській області. Здійснювали аеророзвідку дій та позицій ворога біля Донецького аеропорту, на Світлодарській дузі, під Попасною, в Авдіївській промзоні та багатьох інших місцях.

Пошуки свого шляху

Додому я повернувся у травні 2016 року, мене запросили взяти участь у військовому параді до Дня Незалежності у Києві у складі колони ветеранів АТО-резервістів. Це запрошення із радістю прийняв, здійснивши свою підліткову мрію — пройтися на військовому параді у Києві.

Але треба було думати, чим займатись далі. Ще до війни я викладав корейську мову у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка. Викладати продовжую і досі, однак розглядаю це більше як заняття для душі, ніж для заробітку. Адже університет — це не лише стіни, будівля, а насамперед, люди, які наповнюють його життям та особливою атмосферою.

Втім, я відчував, що мені бракує власної справи. Ще до війни, у 2011-2012 році, я кілька місяців пропрацював у компанії Samsung у сервісному департаменті. Практика показала, що робота у великій корпорації — то не моє. З'явилася мрія про власний бізнес.

Однак досвід роботи у Samsung дав мені розуміння деяких бізнес-процесів, а також того, як працюють такі компанії, зокрема як дбати про те, щоб клієнт був задоволений покупкою та обслуговуванням.

Повертатись до своєї попередньої ідеї, — зайнятись 3D-друком, я не став. За цей час дуже сильно змінився курс долара і, відповідно, ціни на витратні матеріали, що робить цей бізнес не дуже рентабельним. Тому вирішив зайнятись виготовленням подарунків з дерева за допомогою лазерного станка.

Мрія дитинства. Як ветеран АТО створив майстерню з виробництва подарунків

Кілька років свого життя Денис Антіпов провів у Кореї. Фото: Е. Солдатова

У 2016 році я зареєструвався як підприємець і пізніше взяв участь у конкурсі бізнес-планів від Міжнародної організації міграції. Зміг виграти грант, за допомогою якого купив необхідне обладнання для своєї майстерні.

Складно було знайти і приміщення. Шукав його на дошках оголошень. Мені було важливо, щоб воно було недалеко від метро, магазинів будматеріалів, пошти, і щоб там було місце для мого обладнання та виробництва. В результаті тривалих пошуків мені вдалось знайти приміщення площею 25 кв. м біля метро "Чернігівська".

Коли я тільки почав свою справу, то планував робити в саме дитячі іграшки з дерева. Для цього я створив сторінки на таких платформах, як olx, prom.ua, а також сторінку на Facebook та Instagram.

Нещодавно я запустив і свій власний сайт, який мені допомогли розробити в компанії Давіда Арахамії Template Monster. Оскільки я учасник бойових дій, то Давід зробив для мене знижку для розробки сайту.

Свою компанію я вирішив назвати дуже просто — ua.gifts. Як і сайт.

У мене у планах — робити унікальні подарунки, придбавши які, люди з гордістю могли б сказати, що вони — з України.

Особливості ветеранського бізнесу

Зараз ми робимо як розвиваючі іграшки для дітей з дерева, так і різноманітні оригінальні подарунки. Зокрема зроблені лазером історичні мапи різних країн, населених пунктів, кубики для дітей з мовами національних меншин — вірменською, грузинською, кримсько-татарською, а також українською та англійською.

Принципово не робимо кубиків з російською мовою.

Здійснюємо лазерне гравірування портретів та подарункових написів, щоб люди могли робити більш персоналізовані подарунки рідним та близьким.

При виробництві дуже важливо контролювати якість усіх техпроцесів. Зокрема у дизайні, щоб був якісний макет. Для цього дуже багато доводиться працювати у графічному редакторі, щоб кожен елемент зображення можна було розгледіти після нанесення. Особливо це стосується карт, де має читатись кожен символ. Ручна постобробка виробів теж забирає трохи часу.

Мрія дитинства. Як ветеран АТО створив майстерню з виробництва подарунків

Сто кольорів пластику для 3D ручок. Фото: Д. Антіпов

Щодо труднощів, то зараз для мене проблема знайти гарну фанеру вищого сорту від українських виробників. Наприклад, для деяких іграшок я використовую зараз березу з Білорусі, бо вона найвищої якості (там краще обробляють деревину). Українські підприємства поки не роблять фанеру вищого сорту. Із радістю хотілося б використовувати побільше української сировини. Кубики ж для дітей ми робимо з якісного українського дуба.

Мене часто запитують, скільки коштують наші послуги. Усе, звісно, залежить від складності кожного конкретного замовлення, але наша конкурентна перевага полягає у тому, що ми можемо виконувати замовлення від 1 штуки.

У нас немає мінімальної суми замовлення чи кількості одиниць, тому кожен легко може скористатись послугами лазерної порізки чи гравірування. Ми не чекаємо, поки сформується партія.

Крім того, з того періоду, коли я займався 3D-друком, у мене залишилось багато знань та навичок, які зараз використовую для виготовлення наборів для творчості з 3D ручками (це як 3D принтер, тільки дитячий, коли ти сам можеш намалювати іграшку екопластиком). Це чудовий подарунок дітям, адже за допомогою такої ручки дитина фактично сама створює собі іграшку.

Разом з побратимом ми зараз робимо набори для творчості, в які входить 3D ручка та набір зі 100 різних кольорів пластику до неї. Це найбільша палітра в Україні. Є й унікальні кольори-хамелеони, що змінюють колір залежно від освітлення, температури.

Найдешевший набір для творчості коштує 199 грн, найдорожчий — 1299 грн.

Кольори для наборів для творчості ми купуємо як в Україні, так і за кордоном — в Голландії, Польщі, Китаї. В Україні 3D ручок, на жаль, поки не виробляють. При цьому я замовляю екопластик, який не шкодить здоров'ю, довкіллю та розкладається в землі за три місяці.

Хоч він і у два рази дорожчий за звичайний, і ціни у нас вищі за конкурентів, але безпечна гра та здоров'я дітей мають більшу цінність.

Мрія дитинства. Як ветеран АТО створив майстерню з виробництва подарунків

Ветеран ділиться планами завоювання західних ринків. Фото: Е. Солдатова

Що далі?

У моїх планах — масштабувати продажі, а також вийти за межі України, щоб вироби ua.gifts купували у Європі та світі. Для цього планую продавати свої вироби на e-bay та Amazon, Etsy.

З цією метою зараз почав вчитися знімати рекламне відео на YouTube та робити предметну фотозйомку. На каналі буде показуватися продукція українською та англійською мовами.

Не пропустите самые важные новости и интересную аналитику. Подпишитесь наmuzhzdrav.ru в Telegram

Не пропустите самые важные новости и интересную аналитику. Подпишитесь наmuzhzdrav.ru в Telegram

Источник

Читайте также